30 січня 2025 року виповнилось 95 років з дня народження дитячого сонячного письменника Всеволода Нестайка. Він написав більше 30 повістей,романів і збірок оповідань."Майстер дитячих пригод,добрий янгол дитячої літератури" - так називали письменника колеги.Його підліткова трилогія "Тореадори з Васюківки" у 1979 році за рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури внесена до Особливого Почесного списку Ганса Християна Андерсена як один з найвидатніших творів сучасної дитячої літератури.Його книги перекладені 20 мовами оповідань.У 1965 році "Тореадори з Васюківки" екранізувала Харківська студія телебачення і тоді ж стрічка отримала гран - прі на фестивалі у Німеччині і першу премію в Австралії.
Фільм для показу закупили 72 країни.Але,на жаль,в Україні його не показали.
Цензурі не сподобалось,як вели себе діти.
Смерть Всеволода Нестайка стала великою втратою для багатьох молодих літераторів.Сотні киян в день похорону взяли з собою дзеркальця,щоб провести улюбленого письменника сонячними зайчиками.
До річниці з дня народження В.Нестайка в шкільній бібліотеці організовоно виставку його творів.
Діти з задоволенням знайомляться з цікавими книгами.
Наші новинки
9 листопада - День української писемності та мови.
Зачинателем української писемності традиційно вважається Нестор Літописець,а його твір "Повість минулих літ"- першим твором української літератури. У 1997 році, враховуючи роль української мови щодо згуртування народу України, було ухвалено запровадити святкування Дня української писемності та мови.
Цей день приурочений до церковного свята - Дня пам'яті Нестора Літописця.
Наша мова дуже сильна. Незважаючи на те,що впродовж 400 років вона заборонялася і не могла розвиватися вільно,українська мова вистояла і зберегла свою самобутність.
Незламна наша мово! Ти меч і орало нашого народу.Тільки ти можеш захистити народ від будь-якого агресора краще,ніж вояки і політики,тільки ти здатна вивести нас із найстрашнішої біди.Тільки ти можеш навчити нас працювати добре, по-українськи, тільки завдяки тобі ми тепер маємо свою державу. Ти найдавніша і найсучасніша,найсильніша і найміцніша наша зброя. Немає в світі кращої!
Ця мова могла народитися тільки в раю…
А ми вахлаки занехаяли мову свою
І мову чужинців-підступно-отруйну змію-
Пригріли в справік українському нашім краю!
Нас мова чужа і принижує і зневажає
І нашу духовність з'їдає,мов крицю іржа.
Вже й рідна земля нам чужіша,ніж просто чужа,
І байдуже нам,де цьому яничарству межа.
Ми раю вигнанці і вигнано нас недарма.
За нашу любов- до чужих батога і ярма.
За те,що ми є,а неначебто нас і нема.
За те,що язик галасує,а мова- німа.
Ця мова могла зародитися тільки в раю,
Для того,щоб люди створили любов і сім'ю.
І пісню таку,що натхнення дає солов'ю.
Чого ж бо ми так занехаяли мову свою?
Цей вірш написав поет Іван Низовий у далекому 1988 році.
Бережімо наш скарб,мову наших дідів і прадідів, мову Т.Г.Шевченка і Г.С.Скоророди, В.Симоненка і В.Стуса, замучених і страчених письменників і поетів епохи Відродження, Ліни Костенко і всіх,хто стоїть на захисті нашого скарбу.